Ян Гаєк про викли­ки та цін­ність музи­чної осві­ти в худо­жній школі

Які най­біль­ші викли­ки та цілі поча­тко­вих худо­жніх шкіл? Читай­те від­по­віді Яна Гає­ка, дире­кто­ра худо­жньої шко­ли VinoHra, в інтер­в’ю, опу­блі­ко­ва­но­му на Opera+.

На поча­тку гру­дня він вийшов на Опе­ра + інтер­в’ю з кіль­ко­ма вчи­те­ля­ми поча­тко­вих худо­жніх шкіл. Серед опи­та­них був дире­ктор VinoHry Ян Гаєк. Ось ури­вок з інтерв’ю.

Яка, на вашу дум­ку, є най­біль­шою про­бле­мою в музи­чній осві­ті на сьогодні?

З одно­го боку, батьки розу­мі­ють худо­жні шко­ли як клу­би, куди діти про­сто запи­су­ю­ться, і все це по суті добро­віль­но, але з іншо­го боку, дер­жа­ва через Міні­стер­ство осві­ти, моло­ді та спор­ту дає нам від­но­сно висо­кі орі­єн­ти­ри щодо того, як ми може­мо чи повин­ні про­во­ди­ти осві­ту. Часто тра­пля­є­ться, що ми опи­ня­є­мо­ся на межі сірої зони, зде­біль­шо­го в тому сен­сі, що іно­ді про­ща­є­мо учням речі, які не повин­ні про­ща­ти. Зазви­чай це поля­гає в якійсь інди­ві­ду­аль­ній оцін­ці, коли ми бачи­мо, що для кон­кре­тно­го учня вигі­дно бра­ти участь у базо­вій худо­жній осві­ті, навіть якщо він не вико­нує шкіль­ну про­гра­му, має про­бле­ми з від­ві­ду­ва­ні­стю тощо.

Чи вва­жа­є­те ви під­го­тов­ле­ність дітей поча­тко­вої шко­ли до обі­зна­но­сті з музи­кою достатньою?

Я так не думаю. Але це б при­ве­ло нас до гли­бо­кої філо­соф­ської дис­ку­сії про осві­ту та про те, як її розу­міє суча­сна євро­пей­ська демо­кра­тія, і зре­штою, як це все пра­цює на пра­кти­ці. Я реко­мен­дую всім, і я маю на ува­зі абсо­лю­тно всім, про­чи­та­ти це опо­віда­н­ня. §2 Зако­ну про осві­ту щодо прин­ци­пів та цілей осві­ти і давай­те неупе­ре­дже­но запи­та­є­мо себе, як наша суча­сна шкіль­на систе­ма насправ­ді вико­нує це для нас. Коро­тше кажу­чи, я роз­гля­даю музи­ку як щось, що дуже часто має визна­чаль­не соці­аль­не зна­че­н­ня для моло­ді в тому сен­сі, що вона може визна­чи­ти, до яких соці­аль­них груп вони нале­жа­ти­муть про­тя­гом три­ва­ло­го часу, а можли­во, і до кін­ця сво­го життя.

Ви роби­те акцент на балан­сі між кла­си­чною музи­кою та інши­ми жан­ра­ми у сво­є­му викла­дан­ні, чи ви все ж таки роби­те акцент виклю­чно на кла­си­чній музиці?

Це пита­н­ня зву­чить для мене дещо про­во­ка­цій­но, бо я не знаю жодно­го вчи­те­ля, який би про­клав шлях суто в кла­си­чно­му напрям­ку (хоча я не сум­ні­ва­ю­ся, що десь такий є). Зда­є­ться більш імо­вір­ним, що сьо­го­дні існує поко­лі­н­ня вчи­те­лів, які або поєд­ну­ють ці напрям­ки, або йдуть шля­хом суто некла­си­чних жан­рів. Це від­обра­жає інте­рес сту­ден­тів. Попу­ляр­ни­ми напрям­ка­ми сьо­го­дні (окрім тра­ди­цій­но­го фор­те­пі­а­но) є гіта­ра, попу­ляр­ний спів, а серед духо­вих інстру­мен­тів, напри­клад, саксо­фон. На сво­їх уро­ках я нама­га­ю­ся взя­ти попу­ляр­ну музи­ку (у най­шир­шо­му сен­сі цьо­го сло­ва) за від­прав­ну точку та нама­га­ю­ся нада­ти їй „більш осві­че­ну осно­ву“. Спо­ча­тку я маю позна­йо­ми­ти сту­ден­тів з кла­си­кою та навчи­ти їх спри­йма­ти її засо­би вира­же­н­ня. Це займає наба­га­то біль­ше часу та енер­гії. А оскіль­ки я пере­ко­на­ний, що це кори­сно як для сту­ден­тів, так і для музи­ки, я зосе­ре­джую на цьо­му близь­ко вісім­де­ся­ти від­со­тків сво­го викладання.

Як ви оці­ню­є­те тен­ден­ції при­ва­тних худо­жніх шкіл, які іно­ді про­по­ну­ють дітям „менш вимо­гли­ві“ уро­ки без необ­хі­дно­сті під­го­тов­ки (вчи­тель займа­є­ться з дити­ною в кла­сі або в ансам­блі)? Мушу ска­за­ти, що я поки що ніде не помі­чаю такої тен­ден­ції. Можли­во, це сто­су­є­ться закла­дів, які часті­ше нада­ють поза­шкіль­ну осві­ту. Як дире­ктор так зва­ної „при­ва­тної“ худо­жньої шко­ли, я сам не можу уяви­ти, що ми буде­мо так пра­цю­ва­ти. Те, що нам нав’язує дер­жа­ва, що ми повин­ні навча­ти дітей (про­сто кажу­чи) за рам­ко­ви­ми осві­тні­ми про­гра­ма­ми, можна впо­ра­ти­ся лише за умо­ви неза­мін­ної части­ни дома­шньої під­го­тов­ки, і якщо це не є загаль­но­ві­до­мим фактом, нам слід поду­ма­ти про те, як ми пре­зен­ту­є­мо худо­жню осві­ту широ­ко­му зага­лу батьків.

Читай­те пов­не інтер­в’ю на Opera+